Шкільне методичне об'єднання вчителів фізичної культури

21 вересня - Міжнародний день миру

Міжнародний день миру відзначається з 1968 року. Проголосив його папа римський Павло VI. Можливо, саме тому, що свято було «створене» священиком, основною думкою цього дня є теза: «Пробач, і ти отри­маєш мир».

Символом міжнародної солідарності всіх людей світу є дзвін миру. Його було відлито з тих монет, які пожертвували діти всіх континентів. А той факт, що його було передано в подарунок Японією, є ще й важливим натяком на те, якою може бути ціна війни для людей.

На дзвоні зроблено напис, який проголошує приблизно таке: «Хай буде всезагальний мир в усьому світі». Щороку цього важливого дня — Міжнародного дня миру — люди в усьому світі збираються, щоб знову й знову підтвердити цю думку, вшанувати пам'ять жертв непорозумінь і конфліктів, а також заявити про власну готовність присвятити себе якнайшвидшому втіленню в життя давньої мрії людства. А мета ця — побудова більш безпечного та більш справедливого світу.

Останнім часом з'явилася певною мірою нова традиція святкування Міжнарод­ного дня миру. Генеральна Асамблея постановила щорічно святкувати цей день 21 ве­ресня як «день глобального припинення вогню й ненасильства». У зв'язку із цим було закликано всі країни та всіх людей припинити військові дії на цілу добу. Що дав цей захід? Цілих двадцять чотири години безпечної перерви отримали ті люди, які надають життєво необхідну швидку допомогу тим, хто її потребує. Протягом цього періоду посередники отримали можливість для того, щоб дійти згоди, заключити перемир'я. А найголовніше — це шанс для тих, хто бере безпосередню участь у зброй­них (і не тільки) конфліктах, щоб вони могли ще раз замислитися про доцільність продовження насильства.

Здавалося б, що таке двадцять чотири години? Не такий уже й великий термін, але його цілком достатньо для того, щоб уряд кожної країни почув голос свого наро­ду. Деякі народи прагнуть покласти край конфліктам, репресіям і нетерпимості. І якби вони могли скористатися своїми основними правами та свободами, то обов'яз­ково заявили би про це. Інші народи мріють позбутися злиднів, перестати жити у відчаї. Якби не щоденна турбота про хліб насущний та про забезпечення житлом своїх родин, і вони б могли голосніше заявити про свої прагнення. Отже, уряди різних країн повинні усвідомити глобальне значення Міжнародного дня миру, а ми для початку маємо навчитися жити в мирі одне з одним.